Старичі
 Село розташоване в лісистій місцевості в 6 кілометрах на північ від знаменитого курорту, тепер санаторію Шкло. Саме тут проходить гористе пасмо Розточчя, яке розмежовує водні басейни Чорного та Балтійського морів.
Назва села виникла від патронімічного давньослов'янського особового імені з коренем «стар-». Мабуть тут поселився рід якогось «Стар(…)ича». Можливо, що початки села сягають ще VII—VIII століттях. До такого висновку можна прийти на основі дослідження О. А. Купчинського про походження назв поселень із закінченнями на «-ичі». Точніше про це можуть сказати результати археологічного обстеження місцевості. Хоча до XX ст село мало назву Стариська, яка вживалася у всіх документах. На перший погляд виглядає, що ця назва означає «село, що виникло на місці старого села».
 Але не виключено, що коріння поселення йдуть у ще більшу глибину, до перших століть нашої ери. До такого припущення схиляє порівняння його назви з назвами більшості галицьких річок (Стариська — Стрий, Стрипа, Стир, Стара, Дністер, Бистриця, Верещиця та інші). В деяких з цих назв корінь «стр» проглядається чітко, в інших він видозмінений. В українській мові цей корінь означає «текуча вода» (струмінь, струмок). Але те саме значення він має і в польській (strumyk), і в німецькій (Strom, strim) мовах. Спільність звучання може виходити ще з тих часів, коли на території Галичини в перших століттях мешкали готи, які прибули з території теперішньої Мазурії (Польща). Цікаво, що на схід від ріки Збруч назви річок з коренем «стр» не зустрічаються. Отже з цього мало би виходити, що Стариська перекладаються з 3—4 століття як «село біля річки» (як Стратин, Страдч, Стремільче, Стриганці). Та яке село в Галичині не знаходилося біля річки. Якщо до цього додати, що річки і взимку, і влітку були вигідними засобами сполучення з іншими поселеннями (бо ліси були дикі і малопрохідні), а також забезпечували мешканців поселень їжею (рибою), то в таке припущення хочеться вірити.
 Тому Старичі можуть бути одним з найдавніших поселень в цій околиці. Слово за археологією. В околицях села знайдені сліди поселення з раннього залізного віку (І тисячоліття до н. е.). При земляних роботах трапляються уламки глиняних черепків, виготовлених вручну. Історики вважають, що на гончарному крузі посуд почали виробляти приблизно з початку нашої ери. Цікаво, що за Кам'яним полем на карті XIX століття був позначений ліс Бабина долина. Недалеко знаходився ліс Закля. На Бабиній долині мусив колись знаходитися ідол дохристиянського божества, якому поклонялися місцеві мешканці («баба»). А може тут було в давніші часи болото, в якому втопили ідола. В старослов'янській мові слово «заклепеніє» означало в'язницю, а «заклеп» — засув. Тому не виключено, що на місці лісу Закля колись міг знаходитися якийсь об'єкт, пов'язаний з цими поняттями.
Не виключено, що ХІ—ХІІ ст сюди проходила дорога з Волинського удільного князівства до Перемишльського князівства. Вона могла вести через село Княжий Міст (тепер Мостиського району). Цілком можливо, що в ті часи нею возили сіль з Прикарпаття на Волинь. До такої думки підштовхує запис у львівських судових книгах з 1466 року, в якому зазначено, що з Городка до Старич віз сіль якийсь Яків з Колпця і був пограбований державцями села Шкло. В Старичах купці в той час сплачували мито за проїзд.
В 1930 році село мало присілки Солтиси, Мельники та Підлісок. Найдавнішим з них може бути перший. Солтисами називали вільних від панщини людей, які могли проживати в окремій частині села (часто вона називалася війтівство). Це могло бути в XVI століття і нижче буде подано більш точне пояснення. Як буде зазначено нижче, є непрямі докази того, що село згадувалося в документах вже в часи правління короля Владислава Опольського. Тобто у 1370 роки (кметі Купчета мали від нього привілей на місцеві землі).
|
