У прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить золотим листям осінь і приносить нам свої щедрі дари. Жовкне, опадає листя. Воно, злітаючи з дерев, перетворюється на нескінчений жовтогарячий дощ, який наче наспівує свою коротеньку пісню про Мудрість, Турботу, Ласку, Любов вчителя, яка вогником Віри, Надії та Любові завжди живе в серцях вдячних учнів.