До неба музика сягає, наче мрія,

І тане в квітах урочистий зал.

В очах у кожного і радість, і надія…

У школі випускний останній бал.

Сьогодні ми зібрались для прощання.

Все в нас і смутком, й радістю дзвенить.

Це свято зрілості, і свято розставання,

І майбуття прекрасна світла мить.

Ось і настав цей день – день прощання зі школою. Попереду незвідана даль. Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого? Подвір'я школи майорить різнобарв'ям квітів, святковим вбранням, добрими і щирими посмішками.Уся шкільна родина зібралася на традиційне свято випускного вечора Директор школи Косик Наталія Михайлівна вручає атестати. До вітань директора приєднються батьки, родичі, друзі. Зворушливі і щирі виступи прозвучали від першої вчительки Брошко Світлани Миколаївни, класного керівника Стадник Оксани Михайлівни. Слово відповіді взяли одинадцятикласники. Звучали слова подяки вчителям, батькам, мрії про майбутнє. Випускники кружляють у прощальному вальсі, в якому поринають у спогади, мрії, сподівання, відчувають радість, смуток та світлу печаль... Хвилюючим був цей день не лише у дітей. Не менше хвилювалися і їхні батьки. Відчували, як шалено бється серце,а то і зовсім десь зникав його стукіт, бо у вирій життя полетять їх пташенята. Чимось школа схожа на осіннє дерево, від якого відриваються і відлітають назавжди 10 яскравих, неповторних листочків. Що чекає їх в майбутньому? Як складеться їхня доля? До школи прийдуть нові діти і вона, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставляти і випускати в життя. Дорогі випускники! Запам"ятайте себе такими молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії на сповнення всіх мрій та сподівавнь. Не забувайте, що навчалися ви для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду, честі школи, котра дала вам путівку в життя. Щасливої вам дороги!