 Новорічні традиції
Новий рік - свято, яке знають, люблять і якого з нетерпінням чекають земляни - такі різні у своїх етно-національних традиціях, релігійних переконаннях, історичних і сучасних культурних перевагах, для кого він завжди несе із собою надію на здійснення особистих бажань і планів, а в цілому - на майбутній розвиток людства... до наступного нового року... і далі... Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що об`єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої власні традиції зустрічі Нового року, своя святкова атрибутика, тимчасові терміни для проведення цього свята.
Історія свята Новий рік сягає глибокої давнини, коли наші предки пов’язували й пристосовували його до різних знаменних подій свого життя, позначаючи тим самим настання нового часу, періоду, циклу життєдіяльності.
Ппротягом довгого часу древні римляни святкували Новий рік на початку березня, доки Юлій Цезар не ввів новий календар (нині він називається юліанським). Отож, датою зустрічі Нового року став перший день січня - місяця, названого на честь римського бога Януса (дволикого), одна частина обличчя якого була ніби звернена назад до минулого року, інша - уперед до нового.
У Древньому Єгипті Новий рік святкували під час розливу ріки Ніл, що приблизно відбувалося наприкінці вересня. Розлив Нілу був дуже важливим, тому що тільки завдяки йому в сухій пустелі проростало зерно. У Новий рік статуї бога Амона, його дружин і сина ставили в човен. Човен плавав місяць по Нілу, все це супроводжувалося співом, танцями й святковими гуляннями. Потім статуї вносили назад у храм.
У Вавилоні (територія сучасного Іраку) Новий рік зустрічали навесні. Під час свята цар на кілька днів залишав місто, а під час його відсутності народ гуляв, радів і міг робити все, що заманеться. Коли цар і його супровід урочисто поверталися до міста, свято закінчувалося, а народ повертався до повсякденної роботи. Так щороку люди починали життя заново.
Стародавні кельти, жителі Галлії (територія сучасної Франції й частини Англії) зустрічали Новий рік наприкінці жовтня. Свято називалося Samhaіn від "summer’s end” (кінець літа). У Новий рік кельти прикрашали житло омелою, щоб відлякувати привидів. Вважали, що саме в Новий рік духи мертвих приходять до колишніх осель.
У середні віки Новий рік активно відзначали вже в багатьох державах і землях. З X по XV століття початком нового року на Русі вважали 1 березня. У XV столітті свято перенесли на 1 вересня, а 1699 року цар Петро Перший видав указ, яким наказав вважати початком року 1 січня. Схожі перетворення торкнулися й середньовічної Англії, де традиційно Новий рік відзначали в березні, але ситуація змінилася 1752 року, коли рішенням парламенту дату святкування також перенесли на 1 січня.
У наш час традиція зустрічі й святкування Нового року стала настільки стійкою, що на Землі навряд чи є країна або народ, які так чи інакше не були б утаємничені у святкові події.
Однак, незважаючи на традиційні й сезонні розходження у святкуванні Нового року, є в цього свята об’єднуючий атрибут (символ), без якого не обходиться жоден Новий рік - це Дід Мороз. Існує кілька версій його появи. В одних країнах "предками” Діда Мороза вважають "місцевих” гномів, в інші - середньовічних мандрівних жонглерів, які співали різдвяних пісень, або мандрівних продавців дитячих іграшок. Образ Діда Мороза складався століттями, і кожен народ вносив у його історію щось своє. У різних країнах доброго дідуся називають по-різному: в Іспанії – Папа Ноель, у Румунії - Мош Джарілє, у Голландії - Синте-Клаас, в Англії й Америці - Санта-Клаус, а в нас – Святий Миколай, який, однак, ходить не в Новорічну ніч, а вдень святого Миколая 19 грудня. Костюм Діда Мороза теж з’явився не відразу: спочатку його зображували в плащі; до початку XІ століття голландці малювали його струнким курцем люльки, який вправно прочищає димарі, через які потім закидає дітям подарунки; наприкінці того ж століття діда одягли в червону шубу, обшиту хутром; 1860 року американський художник Томас Найт домалював Діду Морозу бороду, а невдовзі після цього англієць Тенніел створив образ добродушного товстуна – тепер із таким Дідом Морозом усі ми добре знайомі.
Найдавніша традиція зустрічі Нового року, зазвичай, пов’язана з розповсюдженим повір’ям "як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш”. Люди чекають від цього свята чудес, нових успіхів, щастя й зустрічають його відповідно до традицій свого народу.
За легендою, Юлій Цезар звільнив у новорічний вечір одного зі своїх рабів за те, що той побажав йому пожити в новому році довше, ніж у старому. "Це найкурйозніше побажання щастя за всі роки існування людства!” - вигукнув Цезар. А імператор Калігула в перший день Нового року виходив на площу перед палацом і приймав подарунки від підданих, записуючи, хто, скільки і що саме подарував.
Найцікавіші ялинки
Цього року площу святого Петра у Ватикані прикрашає ялинка заввишки 32 метри та вагою дев’ять тонн, яку привезли 13 грудня, із запізненням на одну добу, з міста Таверна, що в італійській провінції Калабрія. Запізнення пояснюють тим, що цей подарунок італійців Папі Бенедикту XVI та Ватикану доставляли з великими труднощами. Спеціально створена й обладнана вантажівка, яка везла велетенське дерево з півдня Італії, займала автотрасу на всю її ширину, тому часто змушена була з’їжджати на узбіччя, щоб поліція могла ліквідувати велетенські дорожні затори, які виникали на трасі. Коли ж машина з ялинкою, нарешті, дісталася Риму, то ще мала дочекатися ночі, аби не паралізувати міський рух у денні години. За встановленням «ялинки з ялинок» на площі св. Петра спостерігав iз вікна своєї резиденції Бенедикт XVI. До речі, традицію встановлення на площі ялинки та будівництва вертепу запровадив 1982 року «слов’янський Папа» Іван Павло ІІ. Розвішені на ватиканській ялинці 20 тис. ліхтариків засвiтилися 20 грудня.
Найбільшу у світі скляну ялинку встановлено цього року на венеціанському острові Мурано. Саме тут уже кілька останніх століть розташовані майстерні художнього скла. Цю скляну красуню запроектував відомий майстер шедеврів венеціанського скла Сімоне Ченедезе. Ялинка має сім із половиною метрів заввишки та три метри в діаметрі. Її вага становить три тонни. Митець заявив, що його творіння є «сучасною інтерпретацією святкових традицій і символів».
Ще 29 листопада засяяла вогнями головна ялинка Америки. 27-метрову красуню з 30 тис. лампочок на гірляндах та триметровою зіркою на верхiвцi традиційно встановили на площі перед Рокфеллер-центром у Нью-Йорку.
Вимоги до «Міс Америка» серед ялинок надзвичайно високі: вона має бути ідеально симетричною, з якого б боку на неї не дивитися. Новорічне дерево старанно вiдбирає головний садівник Нью-Йорка. Цього року він зупинив свій вибір на норвезькій ялині віком 80 років, вагою дев’ять тонн і розмахом гілок 14 метрів, яка виросла в штаті Коннектикут.
У святковий період головну ялинку Америки оглядають щодня приблизно півмільйона туристів. Під час цьогорічної 74-ї церемонії запалювання вогнів виступали відомі виконавці, зокрема Лайонел Річі, Крістіна Агілера та Стінг.
Цьогорічний надзвичайно теплий грудень позбавив шансів на виживання популярних льодових ялинок. На початку грудня буквально зникла на очах під смугами сильного дощу ялинка з льоду заввишки 5,4 метри, яку тиждень перед тим встановили в місті Клагенфюрт в Австрії, - повідомила агенція «Рейтер». На місці красуні, яка виготовив із 30-тонної брили льоду місцевий скульптор Герт Хедль, залишилася тільки велика калюжа.
Тяжіння до традиції
Деякі депутати нижньої палати парламенту Росії були неприємно вражені, коли побачили поруч iз щойно встановленими новорічними ялинками у приміщенні Думи фігурки святого Миколая замість традиційного Діда Мороза. Представниця фракції «Родина» Ірина Савельєва на початку засідання взяла слово та висловила обурення з приводу «обмеження прав наших Дідів Морозів». «Було б більш природним, якби біля новорічної ялинки в Думі стояв не католицький святий Миколай, а наш російський Дід Мороз», — заявила депутатка. Дискусію не продовжували, але фігурки святого негайно зникли з-під усіх ялинок у Думі, - повідомила агенція «Інтерфакс».
А в Чехії працівники багатьох рекламних агенцій підтримали на початку грудня ініціативу спільно виступити проти постаті Санта-Клауса, як рекламного двигуна різдвяної торгівлі. «Комерційний Санта-Клаус у своїй характерній шапці повинен повернутися туди, звідки прийшов, — до США», — йдеться у розповсюдженій 3 грудня заяві ініціаторів акції з артистичної групи «Кріейтів Копірайтерс Клаб». Один iз членів цієї групи заявив: «Санта-Клаус означає американізацію чеських свят Різдва Христового, а ми хочемо, щоб дитятко Ісус в яслах залишався символом цих днів».
|
... надихає до святкування Нового року і Різдва... 